Пастир Іван Васильович
/біографія
Іван Пастир є не тільки відомим в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті вченим, який кілька десятиліть керував роботою кафедри образотворчого мистецтва, автором понад ста публікацій, серед яких фундаментальні праці «Художньо-творче становлення фахівця засобами образотворчого мистецтва: теорія і практика» (2009), «Основи композиції» (2013), «Креативність золотої пропорції» (2015), «Педагогіка художньої творчості» (2016), талановитим художником і педагогом, яко-го поважають колеги і люблять студенти.
Його професійна активність вийшла за рамки університетської роботи, а сам він уже давно став знаковою фігурою культурного простору Південної Бессарабії як громадський діяч, краєзнавець, експерт у галузі регіонального мистецтва.
Іван Васильович рано залишився напівсиротою, однак несприятливі життєві обставини не завадили цілеспрямованому юнакові отримати вищу освіту у найкращих художніх закладах Південної України: Одеському художньому училищі ім. М.Б. Грекова (1976) і на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського (1980), вступити до аспірантури, успішно захистити кандидатську дисертацію «Формування у майбутніх вчителів готовності до патріотичного виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва» (1988) і очолити новостворену кафедру образотворчого мистецтва в Ізмаїльському державному педагогічному інституті.
Любов до рідного села Кирнички висловилася в науковому описі його
історії, етнографічних спостереженнях, фіксації основних моментів культурного життя односельців. Книга «Кирнички – наш отчий дім: 1814–2014» (2014) стала віхою в історії краєзнавства, проте вся любов Івана Васильовича до рідної землі, яку не передати сухою академічною мовою, знайшла вираження в його художній творчості. Значне місце в ньому посідає бессарабський пейзаж. За волінням автора нічим не примітний ландшафт перетворюється на привабливі степні простори, хазяйські дворики стають знаками культури, прозаїчні фігурки їхніх мешканців – носіями общинних цінностей бессарабських болгар, а ностальгічні дороги і стежки – архетипами їх життєвого шляху («Дворик рідний», «Кирничанський захід», «Бессарабські стоги», «Опівдні», «Холмська далечина», «Дворик художнього училища», «Одеські
етюди»).
Бессарабський колорит не мислимий без щедрот цього краю. Багатий осінній врожай бачимо на картині «Збиральниця винограду», який тендітна дівчина зібрала на цій благодатній землі. Сюжети з життя рідного села знай-шли відображення у творчих композиціях «Кирничанський фестиваль», «Великдень у селі Кирнички», «Дворик бібліотеки», «Очікування», в яких автор зумів передати колективізм, духовну єдність його жителів, а також скромний патріархальний уклад життя бессарабського села.
Велику увагу Іван Пастир приділяє художньому осмисленню традицій вівчарства, органічних для культури багатьох народностей, що населяють цей край («Таїнство народження», «Пеліхванян»). І, звичайно, в роботах художника з пастушачим прізвищем особливе місце відводиться образу чабана.
Він передає різні типажі: від болгарина з міцною статурою до харизматичного старця в повстяній бурці. Образ пастуха-пеліхваняна, зображений на графічному малюнку 2013 року, володіє певним магнетизмом. Чабан з коротко стриженою благородною сивою бородою в крислатому капелюсі, національній пастушачій бурці й у саморобному гостроносому взутті зі свинячої шкіри (царвулі), сидить на лоні природи в оточенні овець у стані, близькому до медитації. Його очі напівзакриті, мужнє мудре обличчя безпристрасне, а до ніг довірливо притискається ягня, що навіває враження глибокої гармонії, ідилії людини і природи.
Захоплення Івана Пастиря культурою рідного краю тісно пов'язане з глибокими знаннями історії, що знайшло відображення в роботах на історичну тематику. Картина «Облога Білгород-Дністровської фортеці» (2015) пере-носить нас у смутні часи загарбницьких воєн, занурює в атмосферу хвилювання і страху перед неминучим штурмом. Відчуття тривожності створюють образи нападників загонів, палаючі факели в руках воїнів, а також вогні в отворах фортечних стін на протилежному боці. Останні приготування перед неминучим кровопролиттям відбуваються на тлі ранкової зорі, прекрасним часом доби, переданим ніжними блакитними тонами, що різко контрастує з агресивною поведінкою людей, бойовими статурами їх коней в очікуванні майбутньої баталії.
Іван Пастир відомий і як майстер акварелей. На них митець зображає
пейзажі, сцени сільського і міського життя, діючі й напівзруйновані храми (серія робіт «В очікуванні дива», «Собор Жінок мироносиць», «Кирничанський дзвін»). Надзвичайно романтичною видається акварель «Сяйво опівдні», на якій квітучі дерева, змальовані в рожево-блакитних тонах змушують забути про японську сакуру як традиційний символ весняного цвітіння. Виконаний у техніці акварелі еротичний триптих без найменшого натяку на вульгарність презентований з такою витонченістю, що мимоволі викликає захоплення. Центральним персонажем є оголена граціозна жіноча фігурка, яка з надією прийняла в руки голуба («Гармонія кохання»); невинно і кокетливо поглядає на яблуко як символ спокушання («Єва»); і безтурботно спить («У вирі бажань»).
Як учений, І. Пастир зробив помітний внесок у розвиток теорії образотворчого мистецтва. Наведемо короткий опис наукового доробку вченого лише за останні роки. У монографії «Творче становлення фахівця у візуальному мистецтві» (2013) він досліджує теоретико-методичні засади підготовки професіонала засобами образотворчого мистецтва. Автор представляє експериментально перевірену педагогічну систему стимулювання процесу сприймання школярами візуального мистецтва включно з практичними рекомендаціями щодо її впровадження у навчальний процес. Він обґрунтовує сукупність педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування готовності майбутніх учителів образотворчого мистецтва до художньо-естетичної діяльності, висвітлює механізм взаємозв’язку екологічного та художньо-естетичного виховання студентів, які набувають педагогічні спеціальності у вищій школі.
У праці «Основи композиції образотворчого мистецтва» (2013) з грифом
МОН І. Пастир розкриває принципово важливі проблеми навчання основ композиції образотворчого мистецтва в контексті ролі композиційної діяльності студентів. У книзі пропонується варіант авторської кваліфікації законів, засобів та прийомів композиції, розглядається творчий пошук формату художнього твору, значимість кольору в зображенні навколишнього середовища, структура побудови композиції картини. Не меншої ваги має розроблений ним науково-методичний аналіз специфіки роботи з творами живопису в школі.
У монографії «Педагогіка художньої творчості» (2016) розглянуто основні підходи до художніх здатностей особистості з позицій філософії, педагогіки, психології як теоретико-методичні засади творчого становлення фахівця
образотворчого мистецтва, представлено експериментально перевірену педагогічну систему стимулювання процесу сприймання візуального мистецтва. У межах концепції «онтології художньої свідомості особистості» автор пропонує способи розгляду проблеми, де сприйняття мистецтва розглядається психологічною естетикою не в самому мистецтві й не за його межами, а з погляду закономірностей, які реалізуються у практиці художньої творчості. Виклад роботи зосереджується на двох основних мистецтвознавчих проблемах – просторі й часі; їх різноманітні аспекти аналізуються засобами логіко-дедуктивного «конструювання», теоретико-інформаційного підходу, інструментарію математичної статистики тощо. Автор наводить адаптовані методи експериментальних досліджень творчих здатностей особистості, описує переважно кількісні методи дослідження мистецтва, застосовані як до аналізу великих сукупностей творів, процесів їх створення (художньої творчості), так і до структури окремих явищ мистецтва.
У книзі «Кирнички – наш отчий дім» (2014) І. Пастир представляє історію становлення і розвитку болгарської колонії Финтина-Дзінілор (Кирнички)
в контексті 200-річного періоду освоєння земель межиріччя Дунаю і Дністра,
зупиняється на проблемі регіональної освіти, причинах переселення болгар тощо. Значну увагу приділяє аспектам спільного проживання в мирі та злагоді з українцями – першими засновниками села. Крім краєзнавчого матеріалу, книгу прикрашають репродукції картин автора та інших відомих художників Бессарабії.
Книги І. Пастиря призначено науковим працівникам, психологам, педагогам, художникам, студентам, аспірантам мистецьких та гуманітарних спеціальностей (мистецтвознавцям, естетам, культурологам та ін.), а також усім, кого цікавить педагогіка художньої творчості, психологія мистецтва, краєзнавчі студії.
І. Пастир стояв у витоків створення у 1988 році відділення образотворчого мистецтва в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті, для
якого 2018 рік є ювілейним. Понад 20 років він очолював профільну кафедру,
докладаючи багато зусиль до її становлення й розвитку. Серед упроваджених
у навчальний процес експериментальних проектів – «Чорний квардат Малевича», «Сезанн учора і сьогодні», «Діалог Поля Сезанна і Еміля Золя», «Портрети, що ожили», «Інтерпретація вкрадених картин», «Піраміди Єгипту в лабіринтах Інтернету», «Леонардо та Мікеланджело», «Психоаналіз шахової гри», «Загадка творчості М.Врубеля», «Людина нової культури», «До 200- річчя Т.Г. Шевченка», «Голод у Бессарабії», диспути «Роль контрастів у творах образотворчого мистецтва», «Символічний код мистецтва», «Характеристики видів живописних образів» (проведені в ІДГУ, школах, музеях та виставкових залах міста та області 2011–2015 рр.).
Іван Васильович любить свою роботу за те, що працює у творчій атмосфері педагогічного колективу, представленого відомими в Україні та за кордоном художниками (В. Коріньок, І. Шишман, О. Кара), двоє з яких мають
почесне звання Заслужених художників України. Найбільш цінним у своїй педагогічній діяльності він вважає процес творчого спілкування зі студента-ми, можливість своїм художнім досвідом допомогти їх професійному становленню й зростанню, бути на певному етапі їх розвитку мірилом майстерності і, головне, – відчуття гордості за учня, який перевершує свого вчителя.
Джерело: Культурний простір бессарабських болгар [монографія] / Відп. ред. Шевчук Т. С. Ізмаїл – Болград: Ірбіс, 2018. – с. 204 – Текст, укр., бол., англ.